Szanowni Państwo!

Drodzy Pracownicy, Studenci i Doktoranci! 

Stanęliśmy wobec bezprawnej napaści Rosji na terytorium suwerennej i niepodległej Ukrainy, a także wobec bezprecedensowego cynizmu i hipokryzji, z jakimi władze Federacji Rosyjskiej przedstawiają tę agresję światu, odwracając moralne wektory. 

Inwazja, wymierzona nie tylko w obiekty wojskowe, lecz również w bezbronną ludność cywilną, jest aktem zbrodniczego barbarzyństwa, które przywodzi na pamięć najmroczniejsze karty dwudziestowiecznej historii.

Akt ten rozgrywa się na oczach całego świata, a jego odsłony dotykają bezpośrednio naszą społeczność. Nie wszyscy nasi studenci z Ukrainy, którzy wyjechali na ferie do swoich rodzin, zdołali do nas powrócić. Wobec powszechnej mobilizacji ci młodzi ludzie z dnia na dzień stali się żołnierzami. Pamiętajmy o nich w modlitwie. Ci zaś, którzy wrócili, z trwogą i rozpaczą myślą o swoich najbliższych i losie ojczyzny. Zaopiekujmy się nimi najserdeczniej, jak tylko umiemy, we wszelkich możliwych wymiarach.

Okres względnego pokoju na naszym kontynencie właśnie się zakończył. Wojna, która ogarnęła ziemie naszych sąsiadów, toczy się zaledwie 90 km od siedziby naszego Uniwersytetu. Rodziny tych, którzy w niej giną, nigdy już nie będą szczęśliwe. Nasi ukraińscy przyjaciele pozostawiają swoje żony i matki, by bronić swojego kraju. Nasze ukraińskie koleżanki z partnerskiej uczelni – Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego we Lwowie – ratują swoje dzieci, wywożąc je do Polski, same zaś wracają czując, że tam jest ich miejsce. Tragizm tych pojedynczych ludzkich losów trudno opisać.

Nigdy dotąd nie odczuwaliśmy takiej solidarności z narodem ukraińskim, jak w tych dniach. Pozwólmy, by solidarność ta znalazła wyraz w gestach wielkich i małych: otwarciu serc – i otwarciu domów, gdy przyjdzie pora, by przyjąć szukających ratunku w naszych granicach. Bądźmy gotowi do okazania wszelkiej możliwej pomocy potrzebującym. Ocalmy wspólnie nasze człowieczeństwo.

W imieniu Kolegium Dziekańskiego WNH

dr hab. Dariusz Skórczewski, prof. KUL

 

 

Спільнота факультету гуманітарних наук Люблінського Католицького Університету Івана Павла ІІ солідарна з Україною

 

 

Шановні Пані й Панове!
Дорогі Працівники, Студенти й Докторанти!

Ми постали перед беззаконним вторгненням Росії на територію суверенної і незалежної України, а також перед безпрецедентним цинізмом та лицемірством, із якими влада Російської Федерації представляє цю агресію світу, перевертаючи моральні вектори.

Напад, спрямований не лише на військові об’єкти, але й на беззахисне населення, є актом злочинного варварства, яке змушує пригадати найпохмуріші сторінки історії ХХ сторіччя. Цей акт розігрується на очах усього світу, а його сцени безпосередньо заторкують нашу спільноту. Не всім нашим студентам з України, які виїхали на канікули до своїх сімей, вдалося до нас повернутися. З огляду на загальну мобілізацію ці молоді люди з дня на день стали солдатами. Пам’ятаймо про них у молитвах. Натомість ті, хто повернувся, з тривогою і розпачем думають про своїх найближчих і про долю Батьківщини. Заопікуймося ними від щирого серця, як лише можемо, у всіх можливих вимірах.

Період відносного миру на нашому континенті закінчився на наших очах. Війна, яка охопила землі наших сусідів, триває в якихось 90 кілометрах від місця розташування нашого Університету. Сім’ї тих, хто в ній гине, ніколи вже не будуть щасливими. Наші українські друзі залишають своїх дружин і матерів, щоб захищати свою країну. Наші українські подруги з партнерського університету – Українського Католицького університету у Львові – рятують своїх дітей, вивозячи їх до Польщі, а самі повертаються, відчуваючи, що їхнє місце саме там. Трагізм цих окремих людських доль складно описати.

Ще ніколи досі ми не відчували такої солідарности з українським народом, як у ці дні. Зробімо так, щоб ця солідарність знайшла вияв у великих і малих жестах – відкритті наших домів, коли надійте пора прийняти тих, хто шукає порятунку по наш бік кордону. Будьмо готові надати будь-яку можливу допомогу тим, хто її потребує. Збережімо спільно нашу людяність.

Від імені Колегії деканів факультету гуманітарних наук
д-р габ. Даріюш Скурчевський, проф. ЛКУ

 

 

 

The Community of the Faculty of Humanities of the John Paul II Catholic University of Lublin in full solidarity with Ukraine

 

Ladies and Gentlemen!

Dear Faculty Members!

Dear Students and Doctoral Students!

 

We are confronted with Russia's unlawful invasion of the territory of sovereign and independent Ukraine. We face the unprecedented cynicism and hypocrisy that the authorities of the Russian Federation use in presenting the aggression to the world, and we refuse to accept the shameful reversal of the moral vectors behind the message!

The invasion targets not only military facilities, but also defenceless civilians, and thus, it constitutes an act of criminal barbarity that brings to mind the darkest pages of the 20^th-century history.

This act is taking place before the eyes of the whole world, and its consequences directly affect our community. Not all of our Ukrainian students, who left to join their families for the holidays, have managed to return to Lublin. In the wake of national military mobilisation, these young people became soldiers overnight. Let us remember them in our prayers. Those who managed to return are engrossed in anxiety and despair of their loved ones, and of the fate of their homeland. Let us take care of them as wholeheartedly as we can, in all possible ways.

The period of relative peace on our continent has just come to an abrupt end. The war that is spilling over the lands of our neighbours involves operations taking place just 90 km from where the seat of our University is located. The families of those who die in it will never be happy again. Our Ukrainian friends are leaving their wives and mothers to defend their country. Our Ukrainian colleagues at our partner university, the Ukrainian Catholic University in Lviv, seek refuge for their children by taking them to Poland, but then they go back to Lviv, as this is where they feel they belong. The tragedy of these individual human fates is truly hard to describe.

Never before did we feel this solidarity with the Ukrainian people as we do these days. Let us allow this solidarity to be expressed in big and small gestures: opening our hearts and opening our homes when the time comes to welcome those seeking rescue in our country. Let us be ready to offer whatever help we can to those in need. Let us save our humanity together!

On behalf of the Dean's Team of the Faculty of Humanities KUL

Prof. Dariusz Skórczewski